Перевезення зернових культур (2006, 304с., GRZ0035-13)

Зернові культури (пшениця, жито, ячмінь, овес та ін.) перевозять безтарним способом за такими основними схемами:

- комбайн — зерноочисно-сушильний тік — тимчасовий (глибинний) хлібоприймальний пункт — основний хлібоприймальний пункт (елеватор);

- комбайн — зерноочисно-сушильний тік — основний хлібоприймальний пункт;

- комбайн — основний хлібоприймальний пункт.

До основних хлібоприймальних пунктів належать також пункти з прийому зерна для подальшого його перевезення, які розташовані безпосередньо на залізничних станціях і річкових пристанях.

Необхідність завезення зерна на тимчасові пункти складування (зерносховища і глибинні пункти) виникає, насамперед, через перевантаженість основних хлібоприймальних пунктів у період збирання. Зерно з проміжних пунктів на основні хлібоприймальні пункти вивозять після закінчення збирання. Вибір схеми перевезення залежить від географічного положення району збирання врожаю, відстані від місця збирання до елеватора, станції чи пристані, стану (ступеня вологості) зерна і забезпеченості автомобільним транспортом у період збирання. Найбільш раціональним є перевезення за схемою «комбайн — основний хлібоприймальний пункт». 

Автомобілі завантажують зерном на місці збирання врожаю з бункерів комбайнів, що рухаються усередині визначеного прямокутника на полі, названого «загінкою». При прямому комбайнуванні комбайни роблять круговий об'їзд загінки, поступово наближаючись до її центру, а при роздільному способі збирання зерна (при скошуванні у валки) — зворотно-поступальний рух. Розвантаження комбайнів можливе на ходу та із зупинкою. Розвантаження на ходу підвищує продуктивність збирання на 15-20 % порівняно з розвантаженням із зупинкою. Час, необхідний для завантаження рухомого складу зерном на ходу при повному використанні вантажності, залежить від місткості кузова рухомого складу, місткості бункера комбайна і тривалості його заповнення, яка визначається місткістю бункера, врожайністю культури, яка збирається (кількістю центнерів на 1 га), робочою швидкістю комбайна і шириною захвату комбайна чи жниварки. Якщо місткість кузова автомобіля більше місткості бункера, то необхідно кілька разів проводити навантаження (чи довантаження, якщо місткість кузова і бункера некратні). У цих випадках для скорочення часу навантажування рухомий склад можна завантажувати відразу двома комбайнами, які рухаються паралельно по полю на відстані, що забезпечує можливість завантаження. Така система називається методом спареної роботи. Продуктивність рухомого складу в цьому випадку підвищується на 25 % порівняно із завантаженням з одного комбайна. 

Для вивезення зерна від комбайнів на токи використовують автомобілі-самоскиди ГАЗ чи ЗІЛ.

При доставці зерна автопоїздами потрібну кількість автомобілів і оборотних причепів визначають залежно від урожайності і відстані перевезення. Якщо автопоїзди не встигають відвозити зерно на токи і не забезпечують своєчасного повернення порожніх причепів, то на кожну групу комбайнів виділяють додатково один-два бортових автомобілі, що працюють без причепа.

Для скорочення простоїв під розвантаженням і прискорення оберту автопоїздів навантажені причепи в пункті розвантаження можуть відчіплюватися й обмінюватися на порожні. Товарно-транспортні накладні можуть бути оформлені в період обороту автомобіля, а потім вручені водію.

Зерно, доставлене на токи, розвантажується автомобілерозвантажувачами з гідроприводом або самоскидом.

Після очищення і просушки зерно відправляють на хлібоприймальні пункти. На токах зерно навантажується на автомобілі зернонавантажувачами зі скребковими транспортерами і скребковими живильниками, пневматичними зернопультами і з бункерів. На перевезеннях зерна з токів на хлібоприймальні пункти використовують самоскидні автопоїзди (рис. 11.1), що скорочує потребу в рухомому складі і знижує собівартість перевезень.

Розвантажують бортові автомобілі й автопоїзди на хлібоприймальних пунктах за допомогою автомобілерозвантажувачів. Перед розвантаженням зерна на хлібоприймальних пунктах рухомий склад зважують і відбирають пробу зерна. Після розвантаження рухомий склад знову зважують і оформляють документи про здачу зерна.

Джерело: Коваленко В.М., Щуріхін В.К., Машика Н. Б. Вантажні автомобільні перевезення: Підручник. - К.: Літера ЛТД, 2006. – С. 187-189 (304 с.)