Методичні підходи до визначення ефективності міжнародних перевезень вантажів торговельним флотом України (2008, 307c., EFK0034-01)

Перед тим, як визначати ефективність роботи водного транспорту України, а тим більше щодо закордонного сполучення, необхідно дослідити доцільність його створення (визначити потреби, оцінити конкурентоспроможність з іншими видами транспорту). При отриманні позитивного результату на першому етапі, оцінюються способи формування флоту і обирається найрентабельніший з них. Надалі оцінка ефективності набуває меншої масштабності - окремо оцінюється рентабельність діяльності кожної частини торговельного флоту, яку створено за окремим інвестиційним проектом.

І етап - виявлення потреб та можливостей забезпечення міжнародних перевезень водним транспортом України.

Для визначення індикатора якості (конкурентоспроможності) обслуговування зовнішньоекономічних вантажоперевезень водним транспортом України, а також чисельного визначення потреби у таких послугах можна використати дещо змінену методику комплексної оцінки, що запропонував д-р екон. наук В.Г. Галабурда.

За даною методикою, потребу в забезпеченні міжнародних перевезень водним транспортом України можна розрахувати за допомогою коефіцієнта Кз.п., що визначає ступінь задоволення потреб щодо міжнародних вантажних перевезень. Даний коефіцієнт можливо розраховувати окремо по імпорту, експорту та транзиту.

Кз.п. = ?Рф / ?Рп

де Рф - обсяг фактичних перевезень, т;

Рп - обсяг вантажопотоків через морські торговельні порти України, т.

При цьому індикатори якості визначаються: при розрахунку конкурентоспроможності перевезень (у т.ч. зовнішньоекономічних) по території України шляхом співвідношення фактичних значень до нормативних показників або при міжнародних перевезеннях співвідношенням цих фактичних значень до необхідних для забезпечення конкурентоспроможності на міжнародних ринках транспортних послуг.

Так, до групи показників, що визначають якість обслуговування водним транспортом відносять:

Рівень швидкості (строків доставки) вантажів для міжнародних перевезень, що визначається за формулою:

Кс.г. = Vф. / Vк.

де Кс.г. - коефіцієнт швидкості просування міжнародних вантажопотоків (по території України або транспортними засобами України), км/доб;

Vф. - фактична швидкість, км/доб;

Vк. - конкурентна швидкість, км/доб.

Рівень збереженості вантажів, що транспортуються розраховують за формулою:

Кс. = (?Ро - ?Рп(1 – ?н)) / ?Ро

де Кс. - коефіцієнт збереженості вантажів;

Ро - загальний обсяг перевезень вантажів, т;

Рп - обсяг втрачених вантажів, т;

?н - середній норматив природних втрат.

Рівень безпеки перевезень визначається коефіцієнтом Кб.п. за формулою:

Кб.п. = Бн(1 – Бф ?),

де Бн - норматив безпеки перевезень. Практично він повинен дорівнювати 1, але для визначення рівня конкурентоспроможності по цих факторах можуть прийматися кращі досягнуті показники;

Бф - фактична частка безпеки перевезень, що визначається кількістю аварійних випадків на 1 млн т-км;

? - коефіцієнт, який враховує важкість окремих порушень безпеки перевезень, що призвели до людських жертв чи збільшили матеріальні збитки.

Одним з найважливіших умов конкурентоспроможності водного транспорту України на зовнішньому ринку транспортних послуг є застосування таких тарифів (цін) на перевезення, а також інші послуги, які сприяли б розвитку зовнішньоекономічної діяльності держави та стимулювали залучення до водного транспорту додаткових вантажопотоків.

У першому випадку це стосується транспортної складової в ціні продукції. При її надмірних значеннях може знижуватись конкурентоспроможність товару. В другому - це вартість послуг, які надаються водним транспортом України порівняно з вартістю при альтернативних способах доставки (за межами України; іншими видами транспорту України або транспортними засобами іноземних судноплавних компаній в межах України).

У першому випадку:

- при експортних поставках повинна виконуватись умова:

Цп + Ттр ? Ц'п,

де Цп - ціна виробництва;

Ттр - транспортна складова;

Ц'п - середня світова ціна на даний товар.

- при імпортних поставках:

Ц'п + Ттр ? Цп.

Визначення нормальних та порогових значень транспортної складової в ціні продукції потребує подальших наукових досліджень, що повинно проводитись систематично за видами продукції із врахуванням цінової та фрахтової кон'юнктури на світовому ринку.

У другому випадку:

- при міжнародних перевезеннях вантажів рухомим складом торговельного флоту України повинна виконуватись умова:

Тн ? Zн ? Та ? Za,

при Р₁ ? Тн < dР₂

де Тн - національний тариф на перевезення водним транспортом, грн;

Та - тариф, що застосовується іноземною державою при альтернативному варіанті перевезень, або національний тариф на перевезення іншим видом транспорту України;

Zн - середня відстань перевезення в межах національної транспортної мережі, км;

Za - середня відстань перевезень на альтернативному варіанті, км;

Р₁ - наявний обсяг перевезень, т-км;

Р₂ - обсяг перевезень із залученням додаткових вантажопотоків, т-км;

d - дохідна ставка з врахуванням тарифних знижок для залучення додаткових вантажопотоків, грн/т-км;

За даною умовою перевезення національним водним транспортом можна зіставляти не тільки з альтернативними перевезеннями водним транспортом за кордоном, а й іншими видами транспорту в межах України.

- при перевезеннях зовнішньоторговельних вантажів України, що здійснюються транспортними засобами національного флоту за межами України, повинна виконуватись умова:

Вн ? F₃

де Вн - витрати на фрахтування іноземних транспортних засобів;

F₃ - повні витрати на перевезення національними транспортними засобами;

- при перевезеннях національними перевізниками за межами України вантажів іноземних власників:

Fo > Вн,

Fo - отриманий фрахт за перевезення.

ІІІ етап - визначення шляхів та масштабів формування і раціонального розвитку торговельного флоту України.

Забезпечення основного способу формування транспортного флоту України, на підставі розвитку національного суднобудівництва, може здійснюватися шляхом імпорту суден, конверсійного поповнення флоту та оренди іноземних суден за системою «Димайз-чартер».

Таким чином, транспортний флот України (Тф) може бути сформовано шляхом залучення чотирьох джерел:

Тф = Са + Сс + Сд + Се, суден,

де Са - поставки суден суднобудівними заводами України;

Сс - імпорт суден;

Сд - конверсійне поповнення флоту;

Се - оренда іноземних суден за системою «Димайз-чартер».

З вищенаведеної формули випливає, що роль та місце програми цивільного суднобудування (Са) у формуванні транспортного флоту України залежить від техніко-економічної ефективності кожного з чотирьох джерел його формування, технічних та економічних можливостей України та її валютних надходжень. При цьому ефективність транспортного флоту може бути оцінено через мінімум витрат (В) на його формування (В/Тф ? min) або максимум прибутку (П) від його експлуатації (П/Тф ? max).

Саме розроблення методики визначення ефективності окремо кожного джерела формування національного флоту України і є основним завданням третього етапу.

ІІІ етап - визначення найефективнішого шляху створення національного торговельного флоту з метою пріоритетного застосування даного способу для подальшого розвитку флоту.

На цьому етапі визначаються розміри економічного ефекту (віддачі) від експлуатації транспортних засобів, залучених одним із вищезазначених способів. Такий аналіз доцільніше спочатку проводити на мікрорівні, тобто на рівні окремої судноплавної компанії та, при позитивному результаті, поновлювати, застосовуючи цей спосіб, рухомий склад інших державних судноплавних компаній.

Як інструмент для вирішення поставленого завдання можна використати методику визначення інтегрального економічного ефекту від експлуатації об'єкта. При цьому під капітальними вкладеннями в об'єкт слід розуміти спосіб залучення коштів, необхідних для відродження торговельного флоту України.

За даною методикою для визначення чисельних значень інтегрального економічного ефекту від експлуатації рухомого складу пропонується використати формулу:

Ет = Двр + Дд - Зпер - Зпост - К,

де Ет - сумарний економічний ефект за весь термін експлуатації об'єкта;

Двр - сумарні доходи від експлуатації об'єкта, що спрямовуються на відшкодування витрачених ресурсів, та відсоток на обслуговування отриманої позики;

Дд - доходи від експлуатації об'єкта, які спрямовуються на отримання додаткового прибутку і дисконтуються;

Зпер - змінні поточні витрати на експлуатацію об'єкта;

Зпост - постійні поточні витрати на експлуатацію об'єкта;

К - капітальні вкладення в об'єкт.

Сумарні доходи від експлуатації об'єкта, які спрямовуються на відшкодування витрачених ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) та відсотків, визначаються за формулою:

Двр = ?^tk_t=tн Дt (1 - ?t),

де Дt - доходи від експлуатації об'єкта у році t,

?t - частка доходів, яка спрямовується на отримання додаткового прибутку;

tн, tk - початковий та кінцевий роки розрахункового періоду.

Доходи від експлуатації об'єкта, які спрямовуються на отримання додаткового прибутку і дисконтуються, визначаються за формулою:

Дд = ?^tk_t=tн Дt ?t ?t,

де ?t - коефіцієнт дисконтування доходів.

Змінні поточні витрати на експлуатацію об'єкта визначаються за формулою:

Зпер = ?^tk_t=tн [Зt – (Rзпt + Rнавt + Rагt + Rаупt)] ?t,

де Зt - поточні витрати на експлуатацію об'єкта в році t;

Rзпt - витрати на заробітну плату в році t;

Rнавt - навігаційні витрати в році t;

Rагt - витрати на агентування в році t;

Rаупt - адміністративно-управлінські витрати в році t;

?t - коефіцієнт дисконтування поточних витрат у році t.

Постійні поточні витрати на експлуатацію об'єкта включають витрати на заробітну плату, агентування, навігаційні, адміністративно-управлінські видатки і визначаються за формулою:

Зпост = ?^tk_t=tн (Rзпt + Rнавt + Rагt + Rаупt),

Капітальні вкладення в об'єкти морського транспорту містять витрати на їх розробку та проектування, придбання та освоєння, модернізацію. Вони розраховуються за весь життєвий цикл об'єкта за формулою:

К = ?^tk_t=tн Кt ?t,

де Кt - одноразові (капітальні) витрати у році t;

?t - коефіцієнт дисконтування капітальних витрат.

Джерело: Донченко О.О. Організація міжнародних перевезень: Навч. посіб. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. – C. 90-97 (307 с.)