Приклади та правила, які використовуються під час розроблення лінійних тарифів (2008, 307с., MET0034-03)

Нижче наведено приклади та правила, які використовуються під час розроблення лінійних тарифів:

1. Вплив монополізації капіталу на морському транспорті виявляється передусім у тому, що тарифи фрахтових конференцій є нині основою формування ціни перевезення також і для некартелізованих транспортних підприємств. Більшість незалежних перевізників, аутсайдерів використовують конференційні та інші монопольні тарифи (наприклад, ставки контейнерних лізингових компаній) як базис для встановлення своїх тарифних ставок шляхом надання більших чи менших знижок з цих тарифів, а при досягнутій високій якості обслуговування чи підвищеній кон'юнктурі ринку просто слідують у сфері цінової політики за великими монополіями.

2. Зазвичай публікують та відкрито розповсюджують свої тарифи державні підприємства та міждержавні об'єднання транспорту загального користування (транзитні тарифи, тарифи спільних ліній, організованих на основі угод між державами).

3. Важливий елемент будь-якого тарифу - тарифна (паспортна) одиниця виміру кількості генерального вантажу, що перевозиться. Тарифною одиницею називається маса вантажу, прийнята для встановлення тарифної ставки: метрична тонна (1000 кг) або англійська тонна (1016 кг), об'ємна або обмірна тонна (зазвичай дорівнює 1м³ або 40 куб. футів), за перевезення якої стягується перевізна плата (фрахт), що виражається у тарифній ставці.

4. Під час розроблення тарифів уникають, як правило, їх побудови на основі лише вагової чи лише об'ємної тарифної одиниці. Для вантажів, об'єм однієї тонни яких буде менше 1м³ (40 куб. футів), застосовується вагова одиниця та поруч з тарифною ставкою ставиться символ «W» (weight), а для вантажів, об'єм однієї тонни яких буде більше 1м³ (40 куб. футів), застосовується об'ємна одиниця з символом «М» (measurement goods) навпроти ставки.

5. За багатьма категоріями вантажів перевізнику надається право обрати спосіб розрахункової плати - за вагою чи об'ємом. При цьому ставки на подібні вантажі супроводжуються символом «W/M» чи відображаються зовсім без символу. Таку тарифну одиницю називають фрахтовою тонною (freight ton).

6. Інші принципи для вирахування фрахту - фрахт за вартістю вантажу (ad valerem freight), фрахт за одиницю товару (unit freight), фрахт, нарахований за погонними метрами трюмного настилу (або палуби), що його займає завантажений на судно автопотяг чи трейлер, фрахт за перевезення одиниці транспортного засобу (наприклад, автопотягу довжиною 18 м), контейнеру (20, 40 футів).

7. У тарифних посібниках зазвичай містяться правила вимірювання вантажів. Наприклад, місця, що не мають прямокутної форми, включно з бочками, барабанами, та такими, що взагалі мають неправильну форму, розглядаються як прямокутні, тобто як паралелепіпеди, куби та ін. Це змушує вантажовідправників звертати увагу на конфігурацію вантажних місць, не припускатися непотрібних виступів чи пустот в упаковці.

8. Розподілення вантажів за тарифними групами та позиціями для визначення провізних платежів називається тарифною номенклатурою вантажів.

9. Тарифні ставки можуть бути згруповані у класи (class rates), представлені у вигляді одиничних ставок (commodity rates), бути комбінацією цих двох систем. Найбільш розповсюджена система тарифів - так звані одиничні тарифи, в яких навпроти найменування вантажу зазначається ставка.

10. Розмір тарифної ставки має покривати постійні експлуатаційні та змінні витрати, що припадають на одиницю вантажу.

11. Тарифні посібники містять надбавки за транспортування вантажів, що перевозяться на особливих умовах (наприклад, надбавки за надмірну вагу чи довжину вантажу); перевищення передбаченого транспортною конвенцією розміру матеріального відшкодування перевізником у разі втрати чи пошкодження вантажу; перевезення з правом вантажовласника обрати порт вивантаження (перевалки); зміни вантажовласником порту призначення чи порту перевалки вантажу у ході перевезення; доставку вантажу за призначенням у факультативний чи зовнішній для даного сполучення пункт призначення; подальше відправлення вантажу з цього пункту, якщо тариф передбачає перевезення вантажу у змішаному сполученні.

Джерело: Донченко О.О. Організація міжнародних перевезень: Навч. посіб. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. – С. 55-57 (307 с.)