Принципи побудови вантажних авіатарифів (2008, 307с., MET0034-04)

Тарифи встановлюються між парами міст. Для зручності встановлення тарифів земна куля умовно поділена на зони. Аеропорти об'єднані в маршрутні групи, що попадають у ту або іншу зону. Формально тарифи на перевезення вантажу з пункту «А» до пункту «Б» та з пункту «Б» до пункту «А» рівнозначні. Однак на практиці вони можуть значно відрізнятися, виходячи зі складеної структури вантажопотоків та становище авіаперевізників на ринку: бути збільшеними в одному напрямку, та застосовуватися зі знижкою -в протилежному.

Вантажні авіатарифи - це провізні платежі (вагові збори) за перевезення 1 кг вантажу між парами міст. Здебільшого вони включають збори:

- за завантаження та вивантаження літака;

- мінімальні строки нормативного зберігання до початку перевезення та після його закінчення;

- виконання деяких необхідних технологічних операцій з вантажем.

Як правило, вантажні авіатарифи не включають витрати:

- з доставки вантажів у аеропорт відправлення та вивозу з аеропорту призначення;

- за зберігання вантажів більше строків, вказаних у правилах застосування тарифів;

- на перетарування вантажів виправлення дефектів упаковки;

- за виконання митних та інших формальностей з вантажем;

- за страхування вантажів;

- за повернення вантажів у пункт відправлення;

- за оформлення перевезень у кредит.

Ставки вантажних тарифів диференційовані за відстанями перевезень. Значення тарифних ставок розраховуються за визначеною дегресивною шкалою. Відповідно до принципу дегресії питома ставка на перевезення 1 кг вантажу на 1 км шляху зменшується зі збільшенням відстані транспортування. Базисна ставка тарифу встановлена при перевезенні вантажів на відстань 500 км (100%). При перевезеннях вантажів у зоні від 1001 до 1800 км ставки знижуються на 8%, від 1801 до 3000 км - на 25, від 3001 до 5000 - на 33, від 5001 до 8000 км - на 36, понад 8000 км - на 42%.

Обмежена місткість вантажних відсіків повітряних суден та специфіка вантажів, що тяжіють до повітряних перевезень, призвели до того, що для визначення рівня провізних платежів має значення не тільки маса вантажу, але й його об'єм. Коли вантажі, що пред'являються до перевезення, мають значний об'єм при невеликій масі, тарифи розраховуються за першим показником. Пороговим є співвідношення: 1 кг = 6000 см³ при питомому об'ємі вантажу менш ніж 6000 см³ на 1 кг тариф стягується за масу вантажу. В іншому випадку тариф стягується за допомогою умовного перерахунку об'єму в масу, виходячи з вказаного співвідношення. При визначенні враховуються об'ємні показники всіх вантажних місць у складі поставки. Заміри робляться між самими віддаленими точками кожного місця.

Система встановлення цін на міжнародні повітряні перевезення включає три види тарифів - основні, класові та спеціальні (корейти).

Основні тарифи - базові та за економічною сутністю виправдовують свою назву - вони безособові й не враховують характеристик вантажів та їх вартості. Вони використовуються для визначення провізних платежів по тих вантажах, для яких не встановлені класні або спеціальні тарифи. Основні тарифи підрозділяють на 3 категорії:

1. Нормальні тарифи. Використовуються при масі відправлення меншій за 45 кілограмів.

2. Кількісні тарифи. Передбачені для використання при перевезенні партій вантажів масою більшою за 45 кілограмів незалежно від того, які вантажі (однорідні чи неоднорідні) входять у відправку. Розроблено шкалу вагових категорій в порядку збільшення маси відправок, що пред'являються до перевезення. При цьому збільшення маси відправки призводить до зменшення величини тарифу, що припадає на 1 кг маси вантажу в складі даного відправлення.

Базова ставка (нормальний тариф) відповідає масі відправлення 45 кг. Збільшення маси відправлення до 100 кг дає знижку нормального тарифу в розмірі до 25%, до 200 - до 30, до 300 - до 35, до 400 - до 40, до 500 - до 45, вище 500 - до 50. У деяких випадках (залежно від регіону та маршруту перевезення) розміри знижок можуть сягати 75%.

3. Мінімальний збір. Ця категорія тарифу використовується при призначенні оплати невеликих партій вантажу (зазвичай до 5 кг). Мінімальний збір це, фактично, тариф, що перекриває затрати перевізника. При роботі з невеликими відправленнями основну частину в тарифі займають перевізника, фактично не пов'язані з транспортуванням, та такі, що не залежать від маси відправлення (оформлення документів, обробка вантажу на складах та ін.). Ставка мінімального збору зазвичай дорівнює нормальному тарифу на відправлення 5 кг вантажу. Мінімальний збір - провізна плата в усіх випадках, коли використання інших тарифів призводить до суми, меншої за мінімальний сбір.

Другий елемент світової тарифної системи - класні тарифи. Вони діють при міжнародних перевезеннях у певних регіонах світу (або на визначених маршрутах) відносно певних класів вантажів. Класні тарифи фактично є адвалорними ставками, що вираховуються з урахуванням цінності (вартості) вантажу, що перевозиться. Класні тарифи використовуються для визначення вартості перевезення золота, дорогоцінностей, готівкової валюти, живих тварин, несупроводжувального багажу, газет, журналів та ін.

Для перевезення зовнішньоторгових вантажів велике значення має третій елемент системи - спеціальні тарифи (корейти).

Корейти - це льотні тарифи на перевезення окремих категорій вантажів залежно від маси відправлення. Вагові категорії вантажів знаходяться в інтервалі 45-1000 кг. Класифікація вантажів, до яких застосовуються спеціальні тарифи, наводиться в довідниках ІАТА. Ідентифікація вантажу проводиться за 10 групами, кожна з яких має 1000 підгруп. Кожен з пойменованих у довіднику вантажів має чотиризначний код, напроти якого вказується величина тарифу.

Спеціальні тарифи застосовуються обмежено - тільки на встановлений ІАТА термін дії і тільки між визначеними парами міст у конкретному напрямі перевезення. Застосування спеціальних тарифів - дієвий механізм приваблення зовнішньоторгових вантажів на повітряний транспорт, так як корейти є льотними цінами міжнародних перевезень. При використанні спеціальних тарифів повітряним транспортом стає вигідно перевозити такі категорії вантажів, які зазвичай доставляються іншими видами транспорту, найчастіше автомобільним.

Тарифна система, розроблена ІАТА, містить додатковий механізм підвищення конкурентоспроможності вантажного повітряного транспорту та збільшення прибутків авіакомпаній. Для цього за будь-якому виду тарифу можуть бути встановлені знижки або збільшуючі коефіцієнти.

Тарифна система ІАТА містить за всіма видами та категоріями тарифів мінімально обґрунтовані ціни на вантажні перевезення з урахуванням кон'юнктури світових авіаринків, що склалася, та виправданість затрат перевізників на основі принципів партійної відправки, відстані й напрямку перевезення, вартості вантажу та ін.

Джерело: Донченко О.О. Організація міжнародних перевезень: Навч. посіб. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. – С. 174-177 (307 с.)