Перспективи реалізації технології транспортування по вакуумній трубі (Evacuated Tube Transport Technologies) – вакуумний потяг

Розробник спірної концепції найшвидшого наземного транспорту у світі продав в шести країнах більше 60 ліцензій, що дозволяють брати участь в реалізації проекту.

Особливий інтерес задумка викликала в Китаї, чиї вчені мають намір першими втілити сміливий задум, якому скоро виповниться ось вже як сто років.

Діловий підхід до реалізації своєї мрії вибрав винахідник з Флориди Деріл Остер. Його компанія ET3.com розробляє систему швидкісного сполучення, покликану замінити літаки, повідомляє TCH.ua.

Але будувати її пропонується всім охочим: автор поширює ліцензії на право використання своєї інтелектуальної власності.

ET3 означає Evacuated Tube Transport Technologies (технології транспортування по вакуумній трубі), відповідно, сам такий транспорт Деріл іменує ETT. У загальних рисах суть його проста. Герметичні капсули на магнітній підвісці летять всередині труби, з якої відкачано повітря.

Оскільки "вагони" не торкаються стінок, а аеродинамічний опір практично зведено до нуля, витрати на переміщення такого апарату в просторі (в розрахунку на кілограм вантажу) можуть бути в десятки разів нижче, ніж у звичайного поїзда.

Адже початкова енергія, необхідна для розгону капсули до високої швидкості, може бути майже повністю повернута в мережу поблизу пункту призначення - при гальмуванні за рахунок все тих же електромагнітних систем.

Це не що інше, як вакуумний потяг. Його ідея вперше була висунута вітчизняним фізиком Борисом Вейнбергом ще в 1914 році.

У теорії вагончики у вакуумній трубі могли б розвивати швидкість, яку більш менш можна порівняти з космічною (до 8000 км/год.), і долати міжконтинентальні відстані швидше будь-якого літака.

Але хоча в XX столітті з подібними пропозиціями інженери виступали не раз, вакуумний поїзд до цих пір залишається казкою. Очевидно, при його створенні необхідно подолати масу труднощів. Це аніскільки не бентежить Остера, який ще в 1999 році отримав на ETT американський патент.

Оптимальний варіант по співвідношенню капітальних витрат і місткості - це півтораметрова труба і капсули на шість пасажирів або 370 кілограмів вантажу, що налічують 1,3 метра в діаметрі і 4,9 м в довжину.

Незважаючи на розмір, як у легкового автомобіля, капсули повинні важити всього 180-190 кг. В капсулах будуть розміщені тільки магніти та провідні обмотки для відгуку на зовнішні поля. За інформацією Gizmag, ймовірно, там можуть бути використані і надпровідники.

На станціях по всьому маршруту ETT повинні бути передбачені автоматичні шлюзи, що запускають заповнені капсули в трубу і витягують їх в місці призначення. У коротких (міжміських) поїздках швидкість таких капсул могла б становити 600 км / год, а в дальніх - до 6500 км / год. Це дозволило б добиратися з Нью-Йорка до Пекіна за 2:00.

Системи регенерації повітря, схожі на ті, що застосовуються на підводних човнах і в космічних кораблях, забезпечували б пасажирів киснем. А занудьгувати в міжконтинентальних рейсах їм не давали б екрани з відеофільмами або іграми. Також на "віртуальні вікна" на стінках капсули можна виводити будь пейзаж, повідомляє новатор.

За $ 100 і 6-відсоткові відрахування від майбутніх доходів Остер продає ліцензії на ETT. Інженер сподівається, що саме ліцензіати допоможуть йому довести задум до стадії заліза.

Фінальне проектування працездатною вакуумної дороги американець порівнює з розробкою відкритого програмного забезпечення. Він стверджує, що справа зрушиться з мертвої точки, якщо набереться тисяча власників ліцензії, здатних певною мірою взяти участь в проекті - розрахунками, матеріалами, лабораторними експериментами. Поки таких набралося ледь більше 60.

Можливо, перша така дорога буде побудована в Китаї. Ще в 2001 році патентом на ETT зацікавився доктор Чжан Яопін з Південно-Західного університету Цзяотун (SWJTU), який написав американцеві листа.

У 2002 році Деріл приїхав до Китаю, познайомився з Яопіном особисто і допоміг йому запустити в Піднебесній дослідження з ETT, причому в них вдалося зацікавити ще кількох вчених з різних китайських інститутів та університетів, а трохи пізніше і фахівців з Японії.

У 2010 році з'явилася інформація, що робота над китайським варіантом ETT йде повним ходом. Чжан і його колеги вирішили побудувати два прототипи. До 2013 року вони мають намір створити невелику модель вакуумного поїзда, розраховану на досягнення швидкості 600-1000 км/год, а в наступні роки - більш велику систему, фактично прообраз робочого транспортного апарату з максимальною швидкістю 500-600 км/год.

Цей поїзд повинен пересуватися по підземному тунелю. Причому якщо Деріл пропонував створювати в тунелі вакуум, то китайці вирішили обмежитися просто зниженим тиском повітря.

Це дозволило б отримати помітну економію енергії і в той же час спростило б і здешевило б конструкцію труби. Її вартість китайці оцінили приблизно в $ 3000000 за кілометр, що нижче, ніж для двоколійного рейкового високошвидкісного транспорту.

Великий прототип системи ETT навряд чи варто чекати раніше 2020 року. Але, можливо, саме наполегливі китайці з японцями першими доведуть столітню ідею до втілення. Ідею, яку флоридський інженер поетично називає Space Travel on Earth, космічною подорожжю на Землі.

Джерело: http://vidgolos.com/