Перевезення різних сільськогосподарських вантажів (2006, 304с., GRZ0035-15)

Перевезення плодоовочевої продукції автомобільним транспортом можуть здійснюватися за такими основними схемами:

- поле — перевалочний пункт у місці відправлення (залізнична станція, річковий порт, причал, аеропорт);

- перевалочний пункт у місці призначення — одержувачі (сховища, торговельні точки, підприємства харчової промисловості);

- поле - сховище;

- поле — торговельні точки, підприємства харчової промисловості;

- сховище — торговельні точки, підприємства харчової промисловості.

У сільському господарстві широко впроваджується система приймання продукції заготівельними і торговельними організаціями безпосередньо в місцях її виробництва, що сприяє підвищенню ефективності використання рухомого складу. Для цього створюють приймально-здавальні пункти (ПЗП), які розміщують біля автомобільних доріг з розрахунку максимального наближення їхнього тещ розташування до місць збирання врожаю. На ПЗП продукцію сортують, визначають якість, затарюют, формують партії відправлень, передають заявки на перевезення продукції в АТП чи центр ^керування перевезеннями, завантажують продукцію на рухомий склад. Деякі овочеві культури (огірки, помідори, баклажани, перець, Кабачки, капуста ранніх сортів і цвітна капуста) дозрівають не одночасно і вимагають декількох збирань врожаю. Збирання, залежно від &орту й умов оброблення продукції, коливається від 3 до 15 днів з Періодичністю від 2 до 7 днів. 

Одним з масових вантажів плодоовочевої продукції є картопля. 

Її перевозять за такими основними схемами:

- поле (пункт відправлення) — сортувальні пункти СГП — Еюрговельні точки;

- овочесховища — торговельні точки.

Пунктами відправлення можуть бути також залізничні станції, ричкові порти і причали, куди картоплю доставляють змішаними способами перевезення. Картоплю на полях збирають картоплезбиральними комбайнами, потім доставляють на сортувальні пункти. Після збирання вміст домішок (землі) може досягати 20 %, а після обробки на сортувальному пункті знижується до 1-3 %. Після обробки картоплю затарюють і завантажують у рухомий склад. У мішках картоплю перевозять при доставці її безпосередньо із сортувальних пунктів у торговельні точки. Картоплю в складених чи розбірних контейнерах вантажопідйомністю 300-500 кг перевозять при змішаних перевезеннях і перевезеннях із сортувальних пунктів у міські сховища. Контейнери можуть бути використані для збереження картоплі в міських сховищах і наступної доставки у торговельні точки. Картопля, затарена у контейнери, зберігається значно краще, ніж при збереженні навалом. Перевезення картоплі в тарі дещо збільшує трудомісткість робіт через затарювання, але є економічно вигідним, оскільки є можливість механізувати вантажно-розвантажувальні роботи і скоротити втрати картоплі на 30-40 %.

Для перевезення картоплі в тарі використовують бортові автомобілі-самонавантажувачі з кранами. При використанні стандартних автомобілів контейнери і мішки вантажать кранами, установленими на тракторах, та автонавантажувачами, а вивантажують акумуляторними навантажувачами, електротельферами і т.п. Для доставки картоплі взимку в торговельні пункти та на підприємства громадського харчування використовують автомобілі з кузовом-фургоном, що обігрівається. Стіни кузова обшивають теплоізоляційними матеріалами. Нагрівання повітря відбувається в результаті забору тепла від калорифера, через який проходять вихлопні гази, що забезпечує температуру +3...+4 °С усередині кузова при зовнішній температурі до -25 °С.

Масові перевезення овочів і фруктів здійснюють у період збирання врожаю на складські бази і переробні підприємства, а також у торговельну мережу і підприємства громадського харчування. Фрукти і такі овочі, як помідори, зелену цибулю перевозять у шухлядах і лотках; моркву, огірки, редьку, редис, цибулю затарюють у мішки і сітки; капусту перевозять як навалом, так і у тарі. Овочі в рухомий склад вантажать, як правило, на краю поля. Томати у вигляді рідкої маси, а також зерна зеленого горошку на плодопереробні підприємства перевозять безтарним способом в автомобілях-цистернах. Зерна зеленого горошку завантажують у цистерну з водою (співвідношення 7:3), час розвантаження цистерн вантажопідйомністю 3-4 т становить 8 хв.

В останні роки велике поширення одержали міжміські перевезення плодоовочевої продукції. Так у промислові центри країни доставляють ранні овочі і фрукти (черешню, вишню, абрикоси, сливи, огірки, помідори, виноград) з південних регіонів України. Відстань перевезень досягає 1000 км і більше. Важливе значення при цьому має навчання водіїв перед початком сезону постачань правилам приймання і здавання продукції, держстандартам на продукцію.

Для забезпечення збереження смакових якостей і товарного вигляду продуктів, що доставляються, при перевезеннях використовують автопоїзди-рефрижератори в складі автомобілів-тягачів і напівпричепів-фургонів вантажопідйомністю 7, 10 і 12 т із власним холодильним агрегатом. Холодильні установки забезпечують можливість регулювати температуру усередині кузова від -20 до +12 °С.

Порядок перевезень вантажів, які швидко псуються, у міжміському сполученні визначається спеціальними Правилами, затвердженими Міністерством транспорту. Згідно з цими Правилами на маршруті руху передбачається організація контролю за дотриманням температурних режимів автопоїздів-рефрижераторів. Працівники диспетчерсько-контрольних служб, розташованих на трасах руху автопоїздів-рефрижераторів, перевіряють температуру в кузові, технічний стан холодильної установки і відзначають результати перевірок у спеціальному журналі обліку і «Листку контрольних перевірок температури в кузові», що видається водію разом з подорожнім листом.

При перевірці вони керуються наступними нормами зниження температури в кузові проти початкової залежно від часу перебування в дорозі з моменту навантаження: через 12 год — на 7,3 °С, через 24 год — на 11,7 °С, через 48 год — на 16,9 °С і через 72 год — на 21,7 °С. Якщо холодильна установка несправна і не може бути відремонтована протягом 4 годин, а також якщо температура на 3-4 °С нижча, передбаченої нормою, то відповідно до Правил створюють комісію, що приймає рішення про можливість подальшого перевезення вантажу чи реалізації його на місці через найближчі торговельні організації.

Перевезення продукції, що є кормами для тваринництва, здійснюються в такі способи. Кукурудзу в початках перевозять безпосередньо від кукурудзозбиральних комбайнів на токи чи в сховища (сапетки). Для цього використовують автомобілі-самоскиди, а також бортові автомобілі з нарощеними бортами. Розвантажують бортові автомобілі автомобілерозвантажувачами. Організація роботи рухомого складу на перевезеннях силосної маси залежить від способу силосування. При силосуванні за допомогою комбайнів силосну масу вантажать у рухомий склад безпосередньо через розвантажувальний транспортер силосозбирального комбайна. Силосна маса має невелику щільність, тому для її перевезення необхідно використовувати рухомий склад з кузовами підвищеної місткості чи нарощувати борти кузовів. Рухомий склад завантажують силосною масою з комбайнів на ходу. Комбайнер через кожні 2-3 хв виключає на якийсь час транспортер, а в цей момент два вантажники, що знаходяться в кузові автомобіля, розрівнюють і ущільнюють масу. Для перевезення силосної маси найбільш доцільно використовувати автомобілі-самоскиди. При використанні бортових автомобілів масу в місцях складування вивантажують за допомогою автомобілерозвантажувачів з гідроприводом.

Потрібна кількість автомобілів для перевезення залежить від урожайності, відстані перевезення, вантажопідйомності рухомого складу, продуктивності комбайна (при силосуванні за допомогою комбайнів). Пресоване сіно в тюках доставляють бортовими автомобілями з полів на тваринницькі ферми. Тюки мають прямокутну або циліндричну форму. Маса тюка 30, 100 кг. Їх розташовують прямо на полі, вантажать в автомобілі навантажувачами — тюкопідбірниками. На фермах тюки вивантажують з автомобілів за допомогою скиртокладів-навантажувачів.

Джерело: Коваленко В.М., Щуріхін В.К., Машика Н. Б. Вантажні автомобільні перевезення: Підручник. - К.: Літера ЛТД, 2006. – С. 193-196 (304 с.)