Перевезення худоби, продуктів тваринництва і птахівництва (2006, 304с., GRZ0035-16)

Тваринництво і птахівництво є одними з найважливіших галузей сільськогосподарського виробництва. Домашніх тварин доставляють з пасовищ на збірні чи приймальні пункти, розташовані на залізничних станціях, або безпосередньо на м'ясокомбінати. Перегін худоби «своїм ходом» зв'язаний зі значними втратами часу і живої маси худоби, а для доставки свиней і домашніх птахів такий спосіб взагалі не застосовують. Тому для перевезення худоби використовують різні види транспорту.

Перевезення тварин викликає зміну звичного режиму їхнього утримання, пов'язану з новими умовами розміщення, тряскою в дорозі, завантаженням і розвантаженням. Усе це призводить до нервових порушень у тварин, відмови їх від корму, негативно позначається на масі тварин. Автомобільний транспорт при перевезеннях тварин на приймальні пункти, а також на м'ясокомбінати і бойні доцільно використовувати при відстані перевезення до 500 км.

Переваги автомобільного транспорту перед залізничним у цих умовах полягають у можливості доставки худоби безпосередньо з пасовищ чи збірних пунктів до воріт бойні, м'ясокомбінату та у підвищенні швидкості доставки худоби, що сприяє скороченню втрат живої маси. Крім того, вантажопідйомність автомобілів і автопоїздів використовується на 50-90 %, тоді як вантажопідйомність залізничних вагонів на 30-35 %. 

Худобу варто перевозити з урахуванням кліматичних особливостей місцевості. Так, наприклад, на півдні країни в жаркий період року худобу та свиней необхідно перевозити або вранці, або після заходу сонця. Щоб уникнути перегріву і сонячних ударів у денний час тварини повинні знаходитися під брезентовим тентом. Улітку, як підстилку на підлогу кузова, використовують пісок, періодично змочуваний водою, а взимку і восени — солом'яну підстилку чи торф. 

Спеціалізований рухомий склад для перевезення худоби повинен відповідати таким вимогам: створювати умови, що забезпечують мінімальні втрати в живій масі й ушкодження тварин під час перевезення; забезпечувати зручне завантаження і вивантаження тварин при мінімальних простоях під час цих операцій. Ці автомобілі можуть використовуватися для перевезень іншого вантажу в міжсезонний період.

Найбільш доцільно для перевезення худоби використовувати автомобілі-тягачі з напівпричепами-фургонами. Кузов напівпричепа-фургона повинен мати прямокутну форму довжиною не менш 8,5 м, забезпечувати природну приточну вентиляцію у верхній і нижній частинах, мати рівну підлогу, бічні двері і двері-трап у задній частині, внутрішнє електричне освітлення і рідинозбірники. Для розподілу на відсіки усередині кузов повинен бути обладнаний зйомними перегородками з кільцями для прив'язі тварин.

Напівпричепи-фургони мають місткість — 16 голів великої рогатої худоби чи 55 свиней. У напівпричепі в двоярусному варіанті можна розмістити 140-175 овець. При використанні бортових автомобілів для перевезення тварин необхідно наростити борти до 1,5-2 м і розділити кузов на 2-3 відсіки для попередження травматизму тварин на підйомах і спусках. Велика рогата худоба повинна бути прив'язана головами вперед по ходу руху.

Спеціалізований рухомий склад використовується і на перевезеннях птахів. Дорослих птахів перевозять у багатоярусних контейнерах, що розміщуються на платформі спеціальної конструкції. Молодняк птахів перевозять у спеціальних шухлядах, що встановлюють в ізотермічні кузови автофургонів, які забезпечують мікроклімат. Місткість автофургона — 6000 курчат чи каченят, 8000 індичат. Для перевезення одноденних курчат та інкубаційних яєць на досить великі відстані з міжгосподарських, інкубаторно-птахівницьких станцій у села всередині кузова розміщують контейнери, у які ставлять шухляди з курчатами чи яйцями — близько 29,2 тис. яєць чи 14,4 тис. одноденних курчат.

На худобу, що перевозиться, відправник вантажу зобов'язаний надати свідоцтво. Це свідоцтво, без якого перевезення не дозволяється, повинно бути складене на кожну партію худоби (на кожен автомобіль чи кілька автомобілів при одночасному їхньому відправленні одним відправником вантажу на адресу одного вантажоотримувача). Перед відправленням з господарства велика рогата худоба і коні повинні бути забірковані, свині — забірковані чи татуйовані, вівці — мічені. Потім худобу зважують, формують партії — гурти, виписують гуртову відомість, де особливо відзначають наявність травм і ушкоджень шкіряного покрову у тварин. Гуртові відомості заповнюють: на велику рогату худобу — на підставі зважування кожної голови з указаниям номера, статі, віку, вгодованості і маси; на свиней, овець, кіз — за групами тварин з однаковою вгодованістю, за видами і віковими групами. Автомобіль (чи групу в кількості трьох-чотирьох автомобілів) повинен супроводжувати провідник. Якщо живність перевозять в умовах централізованих перевезень, то обов'язки провідника можуть бути покладені на водія. При цьому одержувачі живності — м'ясокомбінати і заготівельні контори — повинні якнайретельніше організувати попереднє навчання водіїв правилам приймання живності безпосередньо від господарств.

Сировину (шкіру, вовну, щетину, кінський волос, роги, кості, копита, пух, перо) дозволяється перевозити за наявності свідоцтва від ветеринарних органів і тільки упакованою. Автомобілям, що перевозять сировину, забороняється зупинятися під час перевезення поблизу пасовищ, водойм і приміщень, де міститься домашня худоба. Молоко в сільському господарстві можна перевозити у неохолодженому чи охолодженому виді.

Свіже молоко — сприятливе середовище для швидкого розмноження мікроорганізмів, що призводить до скисання молока. Тому з пунктів, що не мають умов для негайного охолодження і збереження молока (пасовищ, невеликих ферм, у населення, що здає надлишки молока), вивіз повинен здійснюватися відразу ж після доїння. Однак і там, де є устаткування для охолодження і збереження, молоко при температурі не вище 10 °С повинне зберігатися не більш 20 годин. Молоко є продуктом, що швидко псується, і організація його перевезень повинна забезпечувати чіткий, безперебійний і своєчасний вивіз з пунктів виробництва в пункти переробки (молокозаводи). Молоко можна перевозити у спеціалізованих цистернах (місткістю від 1900 до 22000 л, з термоізоляцією, що забезпечує зміну температури молока не більше ніж на 2-3 °С при температурі навколишнього повітря +4-30 °С) на шасі автомобілів (рис. 11.3), напівпричепів і двохосьових причепів при безтарному перевезенні чи на бортових автомобілях для перевезення в металевих флягах місткістю до 40 л.

Цистерни і фляги повинні бути подані під перевезення чистими і продезінфікованими чи оброблені парою. При заливі вони повинні бути заповнені цілком, щоб під час перевезення молоко не збовтувалося, потім щільно закриті кришками з прокладками із харчової гуми й опломбовані. Після зливу їх необхідно ретельно промити й обробити гарячою парою.

Для перевезення молока, що зібрано у населення (індивідуальних молокоздатчиків), розробляють кільцевий збірний маршрут і графік руху на ньому. Молоко у флягах розміщується здавачами на збірних пунктах (помостах висотою 1,0-1,1 м із трисходинковим трапом) — місцях, розміщення яких уздовж дороги визначають сільські ради за узгодженням з молокопереробними й автотранспортними підприємствами.

На водія, крім збору молока і зливу його в цистерну, покладають обов'язок реєстрації кількості молока, що здається, і зняття проб (по кожному молокоздатчику) за допомогою спеціального устаткування, яке видає йому молокопереробне підприємство (вимірювальна тара, прилад для визначення чистоти молока, піпетка для відбору проб, пляшечки для проб і шухляда для їхнього зберігання тощо).

Джерело: Коваленко В.М., Щуріхін В.К., Машика Н. Б. Вантажні автомобільні перевезення: Підручник. - К.: Літера ЛТД, 2006. – С. 196-201 (304 с.)