Перевезення мінеральних добрив (2006, 304с., GRZ0035-17)

Важливе значення для подальшого розвитку сільського господарства і збільшення обсягу його виробництва має застосування мінеральних добрив. Найбільшу частку добрив, що використовуються у сільському господарстві, займають азотні, фосфорні і складні. За своєю консистенцією добрива розділяють на тверді (гранульовані чи порошкоподібні) і рідкі. Тверді добрива мають специфічні властивості (гігроскопічність, злежуваність, розчинність і видужування живильних речовин). Таке добриво, як аміачна селітра, за певних умов здатне вибухати.

Фосфорні добрива мають корозійні властивості, роз'їдають метал, одяг, взуття, виділяють сірчистий і фтористий гази. Заводі постачальники добрив поставляють їх одержувачам майже рівномірно впродовж року. Внесення ж добрив у землю проводиться в короткі агротехнічні терміни: квітень-травень — 45-55 %, червень-липень — 10-20 %; серпень-жовтень — 30-45 % від загального обсягу.

Перевезення добрив і внесення їх у землю здійснюють за такими схемами:

завод — приколійний склад — склад сільськогосподарського підприємства — поле;

завод — приколійний склад — поле;

завод — склад підприємства — поле;

завод — поле. 

Перші дві схеми є схемами перевезень у змішаному сполученні, а інші дві — прямими автомобільними перевезеннями, які доцільно виконувати при використанні бортових автомобілів ЗІЛ, бортових автомобілів МАЗ, великовантажних автопоїздів МАЗ. При доставці твердих мінеральних добрив навалом на ділянках «приколійний завод — поле» можна використовувати комбіновану дорожню машину КДМ-1522 (рис. 11.4), знявши з автомобіля навісний швидкісний плуг. Внесення добрив у ґрунт відбувається при русі дорожньої машини по полю за рахунок швидкого обертання диска-розкидувача. Ширина оброблюваної смуги 9-10 м. 

Значну частину твердих добрив перевозять у затареному вигляді в паперових і поліетиленових (розрахованих на дворазове використання) мішках. Застосування мішків сприяє підвищенню рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт за рахунок застосування пакетного способу. Однак мішки при багаторазових перевантаженнях рвуться, що призводить до порушення вологозахисту і втрат добрив. Більш ефективним є використання еластичних контейнерів, пристосованих спеціально для перевезення твердих мінеральних добрив.

Контейнери виготовляють з м'яких гумокордових матеріалів. Вони мають вантажопідйомність 1,5-4 т. При цьому їхня власна маса становить 20-100 кг, тобто в межах 2,5 % від маси вантажу, що перевозиться в них. Контейнери можна штабелювати в 2-3 яруси, незлежувані добрива можуть зберігатися в них на відкритих майданчиках при температурах від -40° до -60°С.

Рідкі добрива перевозять в автомобілях-цистернах. У період внесення в ґрунт їх слід, як правило, доставляти прямо на поля, оминаючи склади сільськогосподарських підприємств.

При перевезеннях мінеральних добрив, отрутохімікатів необхідно дотримуватись певних заходів безпеки. Так отрутохімікати слід перевозити тільки в спеціальній тарі, позначеній етикетками. Етикетки друкують незмивною фарбою і на них, у числі інших даних, обов'язково повинно бути зазначене повне найменування препарату та відсотковий вміст основного компонента і домішок. На тару наносять напис «ОТРУТА».

Навантаження-вивантаження добрив і отрутохімікатів на автомобілі необхідно виконувати з навітряної сторони. При цьому кабіна водія повинна бути щільно закритою, а сам він знаходитися поза нею. Водії і вантажники проходять спеціальний інструктаж з техніки безпеки, промислової санітарії і з надання першої допомоги при отруєнні. Вантажників забезпечують пилонепроникним одягом, респіраторами і протипиловими окулярами. Водій, що виконує перевезення, повинен мати спеціальне посвідчення. Під час транспортування такого вантажу заборонено перевозити людей у кузові автомобіля. Не допускається доставка рідких добрив (водний аміак тощо) під час туманів й ожеледі.

Автомобілі, зайняті доставкою рідких добрив, повинні розміщуватися окремо від інших автомобілів на спеціально відведених майданчиках. У кузовах і кабінах автомобілів потрібно проводити прибирання із застосуванням дезінфікуючих засобів.

Джерело: Коваленко В.М., Щуріхін В.К., Машика Н. Б. Вантажні автомобільні перевезення: Підручник. - К.: Літера ЛТД, 2006. – С. 201-203 (304 с.)